понедельник, 24 августа 2009 г.

Дещо з українознавства

Столиця України — Київ.

Виконує обов'язки «матері городов руських».

Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.

Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят.

Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагає від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки.

Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава.

Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала.

Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель».

Населення на Вкраїні — малоросійські хохли.

Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях.

Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком.

Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати.

Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест.

Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат.

Так що різниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко.

От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький.

А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлін∂и, доляри, це однаково і по-російському і по-українському.

Отже, не бійтесь українізації.